Погляд на себе збоку

Давним-давно, у незапам'ятні часи, ще коли я вчився в школі, до нас час від часу приїжджали різні артисти, і виступали прямо в шкільному актовому залі.
Актовий зал набивався битком, бо всім хотілося побувати на концерті, і я не пам'ятаю, до речі, щоб ми хоча б за один такий концерт платили гроші. Як вже там заробляли ті артисти, не знаю. Мабуть, це були «шефські» концерти обласної філармонії. Як правило, це були концерти-«солянки», з включенням найрізноманітніших естрадних жанрів, і завжди високої якості.
І ось на одному з таких концертів я вперше побачив естрадний номер артиста, який працював з «говорить» лялькою, що сиділа у нього на руці. Артист говорив своїм голосом, лялька - своїм, високим, дзвінким, і при цьому створювалося повне враження, що лялька дійсно говорить сама. Адже артист, спілкуючись з лялькою, рота не відкривав, і ні про яку магнітофонного запису мови теж бути не могло, оскільки лялька охоче спілкувалася з хлопцями і дорослими із залу, і дуже дотепно і винахідливо відповідала на різні питання і зауваження. Таку імпровізацію просто неможливо заздалегідь записати, на те вона й імпровізація.
Потім ще кілька разів я бачив подібні виступи по ТБ, і кожного разу знов виникало враження, що ляльки говорять самостійно, оскільки артисти також ніколи не розкривали рота і навіть не ворушили губами.

Чи можна виміряти щастя?

У 2006 році був розроблений і прийнятий Міжнародний індекс щастя. Відбиває він добробут людей та стан навколишнього середовища в різних країнах світу. При оцінці рівня життя в розрахунок приймаються показники суто матеріально-економічні. Виходять при цьому з стандартного уявлення, що кожна людина хоче в здоров'ї і достатку благополучно прожити свої дні на Землі, а держави роблять все, щоб забезпечити громадянам максимальний комфорт існування.
Згідно з останнім розрахунком Міжнародного індексу щастя (за 2009 рік) найщасливішими визнані громадяни Коста-Ріки, Домініканської республіки і Ямайки. Ммм ... Сонце, чиста вода, природа, не потрібно думати, де і за яку суму купити дублянку, щоб не замерзнути в -40 ... Краса! А ось найбільш нещасливими згідно з індексом були названі жителі також далеко не холодних і забруднених країн - Зімбабве, Танзанії і Ботсвани.
Виходить не в кліматі щастя. Це і зрозуміло. Так в чому ж? У грошах?

Легенди про ілюзії

Всі красиві казки для дітей і, особливо, для дорослих будуються на певних припущеннях і натяжках. Це така гра з читачем і глядачем. Людям хочеться казки - і письменники з кінорежисерами дають їм цю казку, а читачі-глядачі вірять в неї, штучним чином ігноруючи невідповідності і нестиковки казки з реальністю.
Фільм італійського режисера Джузеппе Торнаторе «Легенда про піаніста» 1998 року - одна з таких казок, в якій багато притягнуто просто за вуха.
Зовні це дуже гарний фільм, красива казка, з прекрасною музикою Енніо Морріконе, але по факту це дуже сумна історія, в якій натяжок занадто багато.
Кочегар величезного океанського пасажирського корабля, що курсує між Європою та Америкою, знаходить коробку з немовлям. Кочегар приймається його виховувати, прямо в кочегарском відділенні, серед вугілля і дихаючих жаром котлів, а також у спільній каюті. Це - перша натяжка.
Всі про це знають, включаючи капітана, але чомусь дозволяють знайденому дитині залишатися на кораблі, ніяк не зафіксувавши документально сам факт його існування. Друга і відразу третій натяжки.

Комплекс Наполеона

Будь-які психологічні комплекси виявляються завжди непросто і досить шкідливим чином. А комплекс Наполеона, властивий передусім чоловікам маленького зросту, часто призводить до дивних результатів, оскільки маленькі чоловіки часто-густо добиваються набагато більшого, ніж чоловіки звичайного росту.
Це цілком логічно.
Нормальному, здоровому, вихованому і освіченому чоловікові середнього та високого зросту комплексувати не з-за чого. У нього і так все в порядку! .. Принаймні, повинно бути в порядку.
А «малюкам» пристрасть як хочеться довести всім оточуючим, що вони зовсім не гірше інших чоловіків. І, починаючи доводити це всіма способами, маленькі чоловіки поступово домагаються у професійній сфері та особистому житті дуже хороших, а іноді прямо-таки грандіозних результатів.
Взяти того ж Наполеона Бонапарта, на ім'я якого і названий цей комплекс. Зростання у нього був всього лише 1 метр 51 сантиметр. Крохотуля! А чого добився? .. Не тільки став імператором однією з найбільш процвітаючих країн Європи, але також і дуже успішним полководцем. Поки на Росію не напав ...

Дивні вчинки нормальних людей

Іноді цілком нормальні і розсудливі люди роблять дуже дивні вчинки, які можуть привести до самих фатальних наслідків. Але найдивніше у таких вчинках полягає в тому, що люди, буває, готують їх не один день, думаючи про якісь вигоди, і абсолютно не беручи до уваги можливі небезпеки.

За лютневим льоду
Один чоловік якось в самому кінці лютого отримав якесь дуже радісну звістку, від чого впав в ейфорію. У цьому небезпечному стані він по дорозі додому вирішив зрізати шлях, пройшовши не по мосту над однією з міських річок, а прямо по льоду під мостом. Далі він мав намір відвідати сусідній ринок і затоваритися там різними продуктами.
Ну і ось, майже весь шлях по льоду цей насправді великий щасливець виконав благополучно, але метрів за три від берега лід проломився і людина опинилася в крижаній воді. На щастя, йому вдалося благополучно вибратися, оскільки берег був зовсім поруч, та й дно річки було вже під ногами.

Як угробити свою справу

Створити підприємство набагато важче, ніж зруйнувати або ускладнити його діяльність. Це відомо всім. І дуже часто в справі псування свого, а також чужого бізнесу головним інструментом є людський фактор.

Просто жаба
Серед усіх інших способів руйнування або псування це найвідоміший. Але зараз фіксовані зарплати розглядати не будемо. Розглянемо той випадок, коли зарплата менеджерів складається виключно з відсотків від реально здійснених ними продажів.
В одному видавничому домі працював дуже успішний менеджер, який отримував тільки певні відсотки від кожної угоди.
Правда, цей менеджер заробляв значно більше за інших співробітників. Але він і приносив значно більше за інших!

Що за сльози? Що за крик? ..

«Слізний механізм» залежить від кори головного мозку. У її клітинах, які називаються «нейрони», при стресових ситуаціях практично миттєво може виникнути вогнище збудження.
Відповідно, кора мозку тут же активізується, що призводить до посилення функцій всіх основних систем організму: нервово-психічної, серцево-судинної, дихальної, залоз внутрішньої і зовнішньої секреції.
І в тому числі і слізних залоз, що супроводжується розслабленням гладкої мускулатури слізно-носових каналів. Сльози починають текти з очей як би самі собою.
І не тільки сльози! ..
При стресах у багатьох людей розслабляється також мускулатура прямої кишки і сечового міхура, з усіма витікаючими з цього наслідками ...
Але ми про них зараз не будемо.
Продовжимо про сльози.
Рясно виділяючись з слізних залоз, вони по слізно-носовим каналах поступають крім очей і в носову порожнину. А носі людини є, як відомо, слизова оболонка, яка сильно насичена чутливими закінченнями трійчастого і нюхового нервів. Від сліз ці нерви теж дратуються.
Тому в стані образи, горя, досади, деякі люди не тільки в три струмки ллють сльози, але також хлюпають носом і кричать.

Кругообіг милосердя в народі

Нещодавно в нашому дворі в загороді зі сміттєвими контейнерами сталася цікава сценка. Спочатку одна жінка принесла й поставила на землю поліетиленовий пакет з якимись залишками їжі. Тут же до пакету підійшли два коти і почали в ньому порпатися. Але буквально через пару хвилин котів відігнали собаки, які взялися ритися в пакеті ще швидше котів. Минуло ще хвилини дві, і собак відігнав бомж, який просто взяв пакет і забрав в затишне місце за гаражами.
Така от, значить, боротьба за виживання, в якій кожен за себе. У дикій природі, в містах і селах, серед тварин і людей.
На щастя, крім боротьби, є ще допомоги, взаємодопомога, милосердя і добродійність.
У тому ж нашому дворі є жінка, яка постійно підгодовує бездомних котів. Точніше, ці коти живуть у підвалах, так що можна вважати їх домашніми, хоча і підвальними. Що добре - через велику кількість котів у підвалах давним-давно немає ні мишей, ні щурів. Але в результаті кішкам і котам харчуватися там нічим. І, якби не ця жінка, вони б голодували. Точніше, їх би тут взагалі не було. Мігрували б куди-небудь в інше місце ...

Будь самим собою?

Як смішно слухати іноді рекламні заклики або слова попсових пісень. Цікаво, а що вони взагалі мають на увазі, закликаючи нас залишатися самими собою.
Людина, в процесі життя безперервно змінюється, причому, щоб змінитися в гіршу сторону - можна навіть не намагатися. Виходить, як двічі не ввійти в одну й ту саму річку, так і не залишитися самим собою. І головне не в цьому, змінюватися або сильно змінюватися. Уявляти що залишився таким же або переродився в щось зовсім несхоже. Головне - щоб за свої зміни не було нестерпно боляче - за безцільне і безглузде ...
Сучасне суспільство - суспільство крайнього неволі. Дивлячись на штрих-код в паспорті не можу позбутися думки, що це аналог концтабірні номеру. Ні кроку не можна зробити без довідок або довідок до довідок. Неважливо, чим обмежена можливість переміщення - відсутністю грошей або колючим дротом. Власне і так, грошей стає менше а парканів - більше.

Про користь релігії.

Сучасне суспільство при вражаючою стандартизованість і загнаності в найжорстокіші рамки представляється вкрай роздробленим в плані думок, смаків, знань, забобонів і т.п. В головах у жителів планети неймовірний вінегрет. Тим важливіше представляється наявність моральних орієнтирів. А що дає суспільству такі орієнтири? Загальновідомість зусиллями реклами моральним прикладів недоступна. З одного боку скромність - фундаментальна якість для моральності. З іншого - роздуте «обліко морале» - справедливо піддається сумніву. Залишаються громадські інститути, серед яких релігія займає провідну роль.
Немає сумнівів в тому, що віра - невід'ємна частина людського існування. Людина, ні в що не вірить, представляється збитковим. Та й це, як показує практика - нереально. Втрата церковного впливу звільнило місце для забобонів і містики. Причому, подавляюще негативного характеру.
Багато справедливо дорікають служителів культів у невідповідності їх самих, затверджується догматами культу моральних норм. Особисто мене цілком влаштовують пояснення, що моральні ідеали просувають звичайні люди - зовсім не посланці з небес. Приймаючи це пояснення, все ж я хотів бачити роботу з поліпшення. В даний час релігія не може служити моральною опорою суспільства. Точніше, може і служить - але вкрай недостатньо в сенсі ефективності. Хоча повторюся, слабкий, невиразний і суперечливий орієнтир набагато краще його повної відсутності. Тут нещадно вступає математичний принцип, що будь-яка мала кінцева величина нескінченно (!) Більше, ніж нескінченно мала, тобто прагне до нуля, тобто до відсутності.

Корпоративний відпочинок

Кажучи узагальнено, всі заходи, коли колектив компанії повністю або частково зустрічається поза формальних меж робочих місць, відносяться до корпоративного відпочинку.
Це - всілякі семінари, конференції, тощо заходи, узагальнено і досить ємко звані «обміном досвідом».
Це і спільне відзначення свят, внутріколективні спортивні змагання, зміст корпоративних баз відпочинку та цільові програми активного і не дуже відпочинку, спеціально організованого для співробітників. Автор випробував «на себе» і досить екзотичний варіант корпоративного відпочинку = туристичний поїзд, поєднаний з екскурсійною програмою по Байкалу.
Головне завдання будь-якого корпоративного заходу - не звести відпочинок до банальної п'янки. Тут діятимуть два визначальні чинники - планування заходу керівництвом і зусилля залучених фахівців з управління святами. Це розбивка заходи на логічно зв'язані елементи, неординарне місце проведення, відповідне смакам співробітників музичний супровід. І дві-три «фішки», на зразок організованого силами ініціативної групи концерту самодіяльності, персональна фотовиставка або що-небудь абсолютно ексклюзивне, на зразок привітального звернення Президента)).

Мистецтво під тиском

Батьки, які починають вчити дітей музиці, хореографії, фігурного катання, тенісу і так далі, майже відразу ж стикаються з тим, що перший ентузіазм у дитини тане дуже швидко, і його доводиться змушувати продовжувати заняття.
І тут виникає питання: а чи треба це робити? Це ж адже все-таки насильство! Ну не хоче дитина більше пілікати на скрипочці або, припустимо, рано вранці вставати, складати в сумку ковзани і спортивну форму і їхати на каток.
Ну і хай не їде! Нехай спить-відпочиває, сердешний. Коли підросте, сам все буде робити.
Тут-то і виявляється один з найцікавіших парадоксів виховання. Як правило, у дітей власних вольових зусиль буває недостатньо для постійних занять спортом чи мистецтвом. Його вольові зусилля в переважній більшості випадків завжди направляються вольовими зусиллями дорослих.
Але якщо не буде цих зусиль, то і власне вольове зусилля в дитині не виховаєш. В крайньому випадку, він виросте безвольним неробою, а в самому поширеному упустить щось таке в своєму житті, не навчитися чогось дуже важливого.
Правда, як відомо, великими музикантами або великими спортсменами стають тільки одиниці з тисяч, а займатися цим тисячам в ранньому дитинстві доводиться точно так само, як і великим.

Ми вибираємо, ми купуємо

Коли вибирати нема з чого, а людині щось потрібно, він купує те, що йому пропонують. А коли товарів, послуг, варіантів дій багато, то доводиться неабияк подумати, перш ніж вибрати щось конкретне.
З цього приводу є анекдот, коли людина приходить до психотерапевта зі скаргою на важку роботу. Ця людина сортує апельсини. Вони скочується до нього по жолобу, а він розкладає їх по ящиках, за трьома видами. Великі апельсини, середні апельсини, маленькі апельсини.
«Яка прекрасна, спокійна робота», - радіє терапевт.
«Та ви що, доктор?!» - Обурюється пацієнт. - «Ви зрозумійте, я ж цілий день приймаю рішення, рішення, рішення!»
Можна тільки поспівчувати цій людині. У нього і справді важка робота.
Будь-який вибір істотно ускладнюється, коли у вибирає великі фінансові можливості. Багаті з цього приводу іноді не тільки сильно вередують, а й плачуть. Вибираєш, вибираєш, купуєш, купуєш, а щастя все одно немає, не кажучи вже про почуття хоч трохи задоволення.
Якщо ж фінансові можливості у людини середні, а потреби насущні, тоді вибирати якось легше.
Спочатку, правда, потрібно визначитися з тим, чого ми хочемо насправді. Це не так просто, як здається з першого погляду.

Виховання і свобода

Завжди буває досить обтяжливо спостерігати невдоволений вираз на обличчі матері і скривджене або вперте - на обличчі дитини, коли де-небудь на вулиці між ними відбувається обмін думками начебто по найпростішому приводу.
Підкреслюю - мова йде не про дитячі капризи, які дратують і батьків і випадкових свідків. Мова йде про звичайнісінькому діалозі по самому звичайному приводу, але тільки в тому сумне варіанті, коли дитина виступає в ролі однозначно винуватою боку, а дорослий - в ролі сторони, відірваною від якогось ну дуже важливої ​​справи.
Хоча ніякого такої справи там немає.
Зате відразу виникає питання: якщо ви так незадоволені самим простим питанням власного дитяти, навіщо ви взагалі його заводили?
Мабуть, випадково вийшло. Небажаною було дитя! ..
Дуже шкода.
Зате як приємно, коли батьки і діти спілкуються дружньому, з визнанням авторитету одного боку і прав іншої на спілкування та увагу.

Як уникнути обману на ринку нерухомості

Людина - не машина, не робот, не комп'ютерна програма. У людини є почуття і нерви, і тому він здатний хвилюватися, переживати жадібність, азарт, нетерпіння і в особливо складних ситуаціях втрачає самовладання і здійснює такі необачні вчинки, яким сам потім дивується.
В результаті таких вчинків відбуваються різні втрати - грошей, здоров'я, життя ...
Найлегша втрата - це гроші, звичайно. Яка б сума не була втрачена, завжди є шанс її заробити, відпрацювати, повернути.
Набагато гірше, коли втрачається здоров'я, оскільки з ним разом втрачається і шанс змінити ситуацію на краще.
Втрати життя розглядати не будемо. З цим все ясно.
Отже, як уникнути обману на ринку нерухомості?
Найпростіший шлях відомий всім - насамперед не хвилюватися при здійсненні будь-яких угод.
Точніше, зовсім не хвилюватися не вийде. Але зате можна як мінімум не поспішати.
Ну не купите ви цю чудову квартиру по її чудовою, унікальною ціною на цей раз - купити іншу, не гірше, або навіть набагато краще, тільки трохи пізніше.
Або, з іншого боку, продасте, якщо ви виступаєте в ролі продавця.
Якщо ж мова йде про оренду, то навіть у нібито зовсім безвихідній ситуації, коли злі господарі виганяють вас з вашого колишнього житла, і грошей у вас немає, і йти вам нікуди, насправді все зовсім не так фатально.

Театр життя

Завжди дуже цікаво, як будуються взаємини в різних творчих колективах. У театрах, оркестрах, поп, рок-групах і так далі. Не плутати з шоу-бізнесом! Мова зараз йде не про кривляння під фонограму, а про справжні творчих процесах, коли люди і справді займаються мистецтвом.
Розглянемо насамперед театр. У якого театру два керівники - головний режисер і директор. Режисер займається постановкою п'єс та іншими творчими питаннями, директор займається адміністративною діяльністю і фінансами.
Як правило, головним керівником є ​​головний режисер, і це не дивно. Все ж в театрі має бути підпорядковане творчості! А з директором головний режисер будує відносини на партнерській основі.
Що ж стосується колективу акетров, головний режисер діє в основному як диктатор. При цьому він може грубіянити акторам, принижувати їх, або, навпаки, може ставитися до кожного з них дуже шанобливо, однак все одно залишається при цьому диктатором.

Дивні чоловіки

Польський сексолог і сексопатолог Казімєж Імелінскій, що народився в 1929 році, і помер у липні 2010 року в поважному віці 81 року, досить часто описував таких чоловіків у своїх книгах.
Усього Імелінскій був автором і співавтором 73 книг на різні теми сімейних відносин і сексуальних відхилень.
Хоча треба сказати, що відхиленнями він їх називав тільки з формальної точки зору, а по-людськи пан Казімєж ставився до цих девиациям дуже терпимо.
Він був не лише видатним теоретиком, а й практикуючим фахівцем, консультували особисто і заочно сімейні пари.
В одній з його книжок є дуже цікаве і корисне для багатьох опис сексуальної проблеми однієї молодої сімейної пари.
У цій парі чоловік, фактично не колишній ні гомосексуалістом, ні трансвеститом, під час інтимного спілкування зі своєю дружиною найбільше збуджувався і отримував найграндіозніше насолоду тільки тоді, коли він перевдягався в жіночу білизну, і дружина називала його жіночими іменами.

Перехідний вік: комплекс неповноцінності і манія величі

Давно помічено, що з настанням у дітей перехідного віку виникають різноманітні проблеми. Ще вчора - цілком адекватний дитина, слухаються батьків, вчителів, захоплений навчанням, сьогодні - суцільна проблема, починаючи від відносин з батьками і закінчуючи провалами в навчанні. І батьки опиняються в цей період на дуже тонкому льоду. Адже так просто зруйнувати рождающуюся особистість, забезпечити підлітка цілим букетом комплексів, які в подальшому можуть вимагати навіть втручання професійного психолога.

Основні труднощі виникають у спілкуванні з дитиною, яка перебуває в перехідному віці. Батьки, які звикли до певної схемою відносин, раптом виявляють, що їх чадо нехтує думкою дорослих, а то й просто грубіянить, робить все навпаки - прямо як у поганому сні. І починаються спроби вирішення проблеми: від силових методів до повного потурання підлітку («у нього зараз такий складний період!"). Як завжди, полярні методики дають неадекватні результати.

А вся проблема полягає в тому, що з настанням перехідного віку підліток обзаводиться двома основними комплексами: комплексом неповноцінності та манії величі, причому, обидва цих, на перший погляд протилежні, комплексу тісно пов'язані між собою.

Важко жити максималісту

Максималісти або, в іншому прояві, перфекціоністи - це такі люди, які у своїх «принципових питаннях» категорично не згодні на будь-які компроміси. Однак все людське життя будується на компромісах. І це, як не парадоксально, не скасовує порядності та вміння вести себе гідно в найскладніших ситуаціях.
На жаль, максималістами дуже часто бувають надзвичайно талановиті люди, які в результаті надмірних вимог до життя просто гинуть емоційно, інтелектуально, психологічно і навіть фізично.
Саме це пріозошло з одним із засновників групи «Beatles» Джоном Ленноном.
Він був великим музикантом і чудовим співаком, що володів голосом, здатним передавати найтонші нюанси почуттів. Ще він був дуже обдарованим поетом, котрі вміли так висловити свої життєві враження, що це глибоко вражало його сучасників і продовжує вражати людей і зараз, більш ніж через 30 років після загибелі Джона Леннона.
При всьому при тому Джон Леннон був людиною дуже вразливим, інфантильним, образливим і, судячи з усього, заздрісним.

Сходи перспективи

Перемикаючи сприйняття людина спроможна змінювати точку зору і досягати великих перспектив. Сходження до цих перспективам відбувається зі ставлення до часу яке дезорієнтує і створює дисонанс. Пропонується представити минуле, сьогодення і майбутнє, викликати дисонанс у цьому дозволяючи, досягти стану більш високого рівня.

Встановлення обмеження

Люди прагнуть використовувати звичні почуття і дії на автопілоті, поки щось не перешкодить цьому. Питання в тому коли і де в звичних думках, почуттях і поведінці поставити обмеження. Цілеспрямоване втручання і зміна чорно-білого погляду, на більш складні способи встановлення кордонів.

Необхідність змін

Всі відчувають різні бажання. Їх можна пригнічувати або їх висловлювати. Але пригнічені бажання все одно знайдуть вихід, але реалізуються як-небудь у прихованій формі або, в гіршому випадку, нададуть сильний негативний вплив на людину.

Пробувати

Є люди відчувають труднощі в просуванні вперед через потребу аналізувати в спробі зібрати достатньо інформації, щоб було "безпечно" просуватися. Людина може або здобувати досвід, або його аналізувати, але не може робити і те й інше одночасно.