Кругообіг милосердя в народі

Нещодавно в нашому дворі в загороді зі сміттєвими контейнерами сталася цікава сценка. Спочатку одна жінка принесла й поставила на землю поліетиленовий пакет з якимись залишками їжі. Тут же до пакету підійшли два коти і почали в ньому порпатися. Але буквально через пару хвилин котів відігнали собаки, які взялися ритися в пакеті ще швидше котів. Минуло ще хвилини дві, і собак відігнав бомж, який просто взяв пакет і забрав в затишне місце за гаражами.
Така от, значить, боротьба за виживання, в якій кожен за себе. У дикій природі, в містах і селах, серед тварин і людей.
На щастя, крім боротьби, є ще допомоги, взаємодопомога, милосердя і добродійність.
У тому ж нашому дворі є жінка, яка постійно підгодовує бездомних котів. Точніше, ці коти живуть у підвалах, так що можна вважати їх домашніми, хоча і підвальними. Що добре - через велику кількість котів у підвалах давним-давно немає ні мишей, ні щурів. Але в результаті кішкам і котам харчуватися там нічим. І, якби не ця жінка, вони б голодували. Точніше, їх би тут взагалі не було. Мігрували б куди-небудь в інше місце ...

Треба сказати, що в кінці кожного літа у цієї жінки, годувальниці котів, завжди буває велике поповнення. «Добрі люди» підкидають їй підросли кошенят.
Ось якими словами це назвати? Всі ці кошенята явно жили в міських квартирах. Вони вгодовані, доглянуті, людей не бояться. Візьмеш на руки - одразу приймаються ластитися і муркотіти. Вони навіть не знають, що їх зрадили! Якісь люди спочатку дозволили їм народитися, потім дозволили підрости, тому що, бачте, втопити їх відразу після народження було шкода. Ну а коли кошенята підросли вже зовсім пристойно, ці люди віднесли їх на вулицю.
Це не справжнє милосердя. Це безвідповідальність. Краще б ці «добрі люди», по-перше, як-то стежили за тим, щоб їх кішки не вагітніли. Для цього є спеціальна операція, стерилізація називається. І коштує не дорого. Потурбуватися тільки про це потрібно вчасно.
А вже якщо кішка народила, то насправді набагато милосерднішими було б втопити кошенят відразу, ніж дозволяти їм спочатку підрости, звикнути до комфортного життя і регулярного годування, а потім викинути.
Що ж стосується бездомних людей, то хтось із них на вулицю «викидає» себе сам. Комусь фатально не щастить. У когось є ще якісь причини.
Але, на щастя, і тут буває справжнє милосердя.
Буває так, що хтось помічає чуже горе, розповідає про нього іншим, і раптом люди об'єднуються, і надають потрапив у біду реальну допомогу!
Тобто місце для милосердя в нашому житті завжди є.
Правда, неможливо побудувати все життя, розраховуючи тільки на милосердя.
Але й безвідповідальність по відношенню до інших і собі теж проявляти не варто.